Mobile menu

22 травня делегації з усієї Черкащини та з різних куточків України зібралися у Каневі з нагоди 158-ї річниці від дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі.

 Розпочалися заходи з панахиди за упокій Т.Г. Шевченка в Успенському соборі.

Заступник голови районної ради Лідія Татарина, голова районної державної адміністрації Володимир Потапенко, переможці районного конкурсу юних поетів "Тарасовими шляхами" та делегація Шполянського району взяли участь у пам’ятній ході "Останнім шляхом Кобзаря" в честь річниці перепоховання Шевченка.

Учасники урочистої  ходи поклали квіти до пам'ятника Івана Підкови, після чого відбулась урочиста церемонія покладання квітів на могилу Т. Г. Шевченка за участю офіційних осіб та делегацій. Далі вшанували пам'ять покладання квітів до пам’ятника герою України Олекси Гірнику, який у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918) вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації.

Біля підніжжя гори на території Нижнього парку Шевченківського національного заповідника проходила виставка-ярмарка, у якій взяли участь народні умільці майже з усіх міст та районів області. 

Довідково:

 Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його "Заповітом", написаним ще в 1845 році, на рідній землі – "Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...".

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві "Кременчук" перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. "І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому", - згадував сучасник.