Mobile menu

У ці дні народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого життя. Мільйони людей загинули у 1932-33 роках голодною смертю. Вони не могли безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам'ятають ті хто вижив, їхні діти, онуки, правнуки. Голодомор – одна з найтрагічніших сторінок української історії, яка поглинула мільйони безневинних, - не підлягає забуттю…

То були страшні часи. По всій Україні стояв стогін. Села обезлюділи, а ті, хто залишився живими, втрачали людську подобу, віру, духовність, ставали байдужими до всього. Всі думки цих вкрай виснажених, змарнілих, схожих на привиди, страдників були спрямовані на пошук бодай крихти їжі. Смерть чигала на шляхах, на полі, в хатах. Здавалося, її кістлява рука вдень і вночі не випускає своєї кривавої коси.

Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля – перевернутися від того, що було на землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як і раніше, а ми ходимо по землі зі своїми тривогами і надіями. Тож давайте пом'янемо мільйони тих людей, які стали жертвами небаченого в історії українського народу страшного голодомору.

А ввечері, 25 листопада, о 16.00 годині прошу вас вшанувати пам'ять жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932-1933 років, голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років в Україні хвилиною мовчання і запалити жалобну свічку у вікні своєї оселі як символ скорботи.