Mobile menu

Заснування села Журавка відбулося найімовірніше в другій половині ХVII-на початку ХVIII століття. Точної дати виникнення населеного пункту у джерелах нажаль до сьогоднішнього часу не знайдено. Село має досить зручне розташування – на березі річки Гептурка та оточене з усіх сторін лісами.

 

В Журавці знаходилося головне управління Чигиринськими маєтками графині Софії Александровни Бобринської, до яких відносилися села: Журавка, Макіївська-буда, Капітанівка, Тишківка, Кошарка, Камяноватка. Графиня Бобринська купила «Журавський ключ» в 1850 році в свого родича Петра Лопухіна. Жителів на той час в Журавці проживало 1712 чоловік, 112 дворів. В центрі села знаходилася дерев’яна Богословська церква, побудована 1770 року, яка мала у володінні 6 десятин землі. Також функціонувала школа, два постоялих будинки та лавка.

Село відігравало важливу роль і в подіях революції 1905-1907 років. Журавці повстали проти поміщицької сваволі, однак виступ жорстоко придушили, ув’язнивши 20 селян.

Трагічними для села виявилися і події 1932 – 1933 років. Років, які навіки залишилися в пам’яті очевидців. За даними джерел в селі за роки Голодомору загинуло 438 особи. Сьогодні їх імена встановлено та закарбовано в Книзі Пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років.

Героїчно захищали Вітчизну журавчани і під час Великої Вітчизняної війни, участь у якій брали участь 338 жителів (197 нагороджено орденами та медалями). Визволення села від німецько-фашистських загарбників відбулося 25 січня 1944 року воїнами  69 гвардійської Червонопрапорної стрілецької дивізії. Екіпаж танка Т-34 першим увірвався в село знищивши декілька одиниць техніки ворога, який змушений був відступити.

Після війни настали тяжкі роки відбудови. Жителі плідно трудилися в колективному господарстві «Ленінська Зоря» та робили значний внесок у розвиток свого села.